література стародавньої месопотамії

Литература древней месопотамии. Древнемесопотамская (шумеро-аккадская) литература – это единая, несмотря на двуязычие, словесность народов, населявших междуречье Ефрата и Тигра в III–I тыс. до н.э., – шумеров, аккадцев, вавилонян и ассирийцев.На рубеже IV–III тыс. до н.э. в шумерских городах Южного Двуречья появились первые глиняные таблички с образцами архаической.

Наряду с мифами о богах от народов Древней Месопотамии дошёл созданный при помощи её письменности литературный эпос, который воспевает подвиги героев, обладавших исключительной силой и мудростью, но отличавшихся от бессмертных богов тем, что рано или поздно они должны были подвергнуться участи всех людей и покинуть землю. В этих эпических произведениях скрещиваются различные элементы.

Стародавнє Межиріччя або Стародавня Месопотамія — одна з великих цивілізацій Стародавнього світу, що існувала на Близькому Сході, в долині річок Тигр і Євфрат. Умовні хронологічні рамки — з середини IV тис до н. е. (епоха Урук) по 12 жовтня 539 р. до н. е. («Падіння Вавилона»). У різний час тут існували царства Шумеру, Аккаду, Вавилонії та Ассирії. З IV тис. до н. е. і до XIII ст. н. е. в Межиріччі знаходилися найбільші міста і міські агломерації.

Писемність в стародавній Месопотамії. Leave a comment. Не менш давньою, ніж єгипетські ієрогліфи, була інша система ієрогліфічного письма – так званий «клинопис». Окремі її знаки складені як би з невеликих «клинів», написаних на м’яких глиняних пластинках. У Месопотамії для будівництва застосовували цеглу-сирець, її висушують під пекучими променями сонця. Ці ж глиняні цегли, або плитки, поки глина залишалася ще м’якою, використовували і як матеріал для письма.

Населення Стародавньої Месопотамії створило одну з найдавніших культур, яка істотно вплинула на культурний розвиток народів усієї стародавньої Передньої Азії, передовсім євреїв, хеттів, хурритів, навіть єгиптян. її підвалинами стали культурні надбання шумерів, значною мірою запозичені вавилонцями та ассирійцями. У Північній Месопотамії в будівництві використовувався також камінь.

Писемність і література. Безумовно, найбільше досягнення культури Месопотамії - писемність. Уперше створюють її шумери в IV тис. до н. е. З'являється спочатку малюнкове письмо - піктографія. Потім поступово окремі знаки починають передавати вже не слово, а склади і звуки, малюнки міняють своє зображення - виникає клинопис.

ВКонтакте – универсальное средство для общения и поиска друзей и одноклассников, которым ежедневно пользуются десятки миллионов человек. Мы хотим, чтобы друзья, однокурсники, одноклассники, соседи и коллеги всегда оставались в контакте.

Із багатої літератури Стародавньої Месопотамії (релігійні гімни, хроніки, царські написи, філософські трактати, записи фольклорних афоризмів тощо) вирізняється «Поема про Гільгамеша». Вона виникла ще в Шумері у XXIV ст. до н-е. у вигляді чотирьох досить примітивних «билин» про подвиги царевича Уру-ку, згодом її переробили аккадською мовою й вона набула вигляду епічного тексту, насиченого глибокою філософією.

Держави Стародавньої Месопотамії. Особливість найдавнішої політичної історії Месопотамії полягає в тому, що тут існувала не одна, а декілька держав, які почергово домагалися переваги в регіоні. У кінці IV – на початку III тисячоліття до н.е. на півдні Дворіччя виникли міста–держави Ур, Урук, Лагаш, об'єднані істориками збірною назвою Шумер (на ім'я народу, що жив там). Писемність і література. Найбільше досягнення культури Месопотамії – писемність.

Месопотамія (грецька назва Межиріччя) — територія в середній та нижній течії річок Тигр і Євфрат — колиска світової цивілізації. У IV—III тисячолітті там сформувалися такі культурно-політичні утворення, як Шумер, Аккад, Вавилон, Ассирійська імперія, Ново-Вавилонська держава, (нині- Ірак). Тому, саме Месопотамію можна вважати батьківщиною писемності. У музеях і наукових закладах зберігається нині понад 1,5 млн. клинописних текстів.

Культура Месопотамії. У Передній Азії особливо зручною для землеробства була природно-історична область між Тигром і Євфратом, яку стародавні греки називали Месопотамією (Межиріччям). Саме тут зародилася характерна для Стародавнього Сходу сільськогосподарська цивілізація й утворилися ранні форми державності. Початково вона складалася з.

Месопотамія - кам'яниста, піщана рівнина, що знижується на південь. З річок, крім Євфрату і Тигра, найбільш значні: Хабур (Chabur) і Бєлік або Джулаб. Головні продукти - нафта і чорнильні горіхи; по Євфрату і Тигру культура маслини; в деяких місцях поширена фінікова пальма. У середні століття Месопотамія належить Туреччині і входить до складу вілайєти Діарбекр, Багдад і Алеппо. Жителі - переважно араби, потім курди, турки, сирійці і вірмени. Головні міста: Діарбекр (Рим.

Стародавня Месопотамія (Межиріччя). Межиріччя, або по-грецьки Месопотамія, - регіон, "остовом" якого є рівнина між руслами Тигру і Євфрату, двох річок, що впадають в Аравійське море Індійського океану. Предки сучасних людей заселили Месопотамію приблизно тоді ж, коли і долину Нілу, після чого, як і в доісторичному Єгипті, стали освоювати котрі технології, провідні до перетворення первісного стада в організовані спільноти, де стали розвиватися зачатки економічного життя.

Культура стародавньої Месопотамії характеризується високим рівнем науки, літератури і мистецтва, з чітким переважанням релігійної ідеології. Найдавніша культура Месопотамії — шумеро-аккадської (від назви двох частин території, північній та південній). Самим старим містом нашої планети вважається шумерська Ур. Безліч джерел свідчать про високі астрономічних і математичних досягненнях шумерів, їх архітектура вражала — саме вони перші побудували ступінчасту піраміду.

4.2. Стародавня Месопотамія. Стародавньому Сходу властиве бачення своєї країни "серединою світу", сакральним центром. У шумерів, наприклад" була своєрідна "карта світу", де Межиріччя оточувалося світовим океаном (звідки, на думку вчених, починається східний традиціоналізм, етноцентризм, месіанізм). Систему вірувань та уявлень, що створювали протягом тисячоліть різні народи Месопотамії (шумерійці, і а к ка дійці (вавилоняни), ассирійці та інші), історики називають вавилонською.